«Виховний потенціал сім'ї»
1. Сім'я - перша сходинка духовності дитини.
- Сьогодні у нас батьківські збори нестандартні. Ми звикли говорити про наші справи в класі, в школі. А зараз завітаємо до ваших домівок і поговоримо про роль сім'ї у вихованні дітей.
Попередньо завдання отримали і батьки, і діти: батьки писали твори-мініатюри "Мій син", "Моя донька", а діти відповідали на три запитання анкети;
1. Що для мене значить моя сім'я?
2. Чи є батьки прикладом для мене?
3. Найулюбленіші традиції сім'ї:
Цим самим ставила собі за мету дізнатись, якої думки ви про ваших дітей, якими б ви хотіли їх бачити; чи співпадають наші з вами оцінки щодо якостей характеру дитини, їх поведінки.
У своїх творах батьки пишуть, що їхні діти найкращі, наймиліші, найрідніші. А ще вони хочуть виховати своїх дітей чемними, хорошими. Найпершими вихователями, вчителями дітей є батьки, сім'я. Адже у сім'ї закладається те коріння, з якого виростуть пагони, квіти й плоди. Саме від батьків залежить вихованість дітей. Від рівня культури батьків залежить рівень культури, людяності, духовності дітей.
2. Діти наше дзеркало
Характер дитини - значною мірою зліпок із характеру батьків. Він формується і розвивається у відповідь на їхній характер. Пристосовуючись до умов сім'ї, дитина набуває характеру, який у подальшому житті вона його використає.
- То чи є Ви, шановні батьки, прикладом для ваших дітей? На це питання у своїх анкетах діти відповіли так:
1. Вони хочуть бути лише схожими на вас як зовнішністю так і вашим добрим характером, старанням.
2. Хлопчики хочуть бути схожими на своїх тат, а саме майструвати як вони, бути сильними. Дівчатка беруть приклад від мам. Хочуть бути господинями як їхні матері, а також ніжними, добрими. Адже не раз вони відчували ці почуття, від них.
Це означає, що ви є прикладом для ваших діток. Добре, якщо воно так. Але ж буває, що у деяких сім'ях життя дітей - це каторга і мука. Ми чуємо не раз - "важкі" діти. Звідки вони беруться?
Ці діти живуть у сім'ях де батькам притаманні шкідливі звички, а саме пиятство, паління. Ці діти є свідками конфлікту між батьками. Вони замикаються в собі, тікають з дому, бомжують. їх важко в школі вчити і виховувати, з ними важко спілкуватися.
Отож, ішла мова про так звані неблагополучні сім'ї, але скільки ж випадків, коли в благополучних, забезпечених сім'ях виростає негідник або егоїст, ледар...
Надмірна доброзичливість так само шкодить, як і зайва суворість.
І у цьому випадку винними, у деякій мірі, є батьки, хоч вони хотіли для дитини всього найкращого. Переважно в цих сім'ях батьки виконують кожну забаганку дитини. Дитина росте і ростуть її потреби. Вона входить в колектив, де хоче показати себе най - най але нажаль не з кращої сторони. Тут уже і паління, алкоголь, наркоманія.
Я проводила з вами анкетування. Було завдання закінчити речення "Я боюсь, щоб моя дитина..." Ваша відповідь була такою: "Я боюсь, щоб моя дитина була поганою і чинила зло людям.
Отож, будьмо, дорогі батьки, для наших дітей такими дзеркалом де б побачили свою дитину, якою хочете бачити в житті: добру, ніжну, людину, яка б не чинила зла іншим.
3.Трудове виховання
Трудове виховання в сім'ї завжди мало велике значення. Діти вже змалку мали свої обов'язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матерів, бабусь - вчилися шити, вишивати, прясти. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла від тата чи діда.
Дівчинка у 7-10 років могла вишивати собі сорочку. Дітей брали з собою на сінокос, на жнива, по гриби, ягоди, на ярмарок.
Чим більше діти були зайняті працею, тим менше вони могли виробити в собі шкідливих звичок,
В кожній хаті - своя правда, і сила, і воля...
Кожна сім'я має свою родзинку у вихованні. Оскільки ми живемо у сільській місцевості то і у багатьох сім'ях переважає трудове виховання. Отож, я б хотіла, щоб ви, шановні батьки, поділилися досвідом, як вчите своїх дітей працювати.
У нашій класній родині є сім'я Дульгерів, яка складається із 7 чоловік. Відомо, що вони мають досить велике господарство, а ще багато поля. Відомо і те, що діти цієї сім'ї ростуть трудолюбивими. Отож поділіться, будь ласка, досвідом трудового виховання у вашій сім'ї.
Хочу звернутися до сім'ї Гуцул. Ваші діти ще не зовсім дорослі. Як Ви привчаєте їх змалку до праці?
4.Християнська етика в родині
Шануймо наших батьків! - так велить Книга книг - Біблія.
Майже три з половиною тисячі років тому на кам'янистих таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: "Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім був ти на землі".
Чому сьогодні так часто з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чого подібного, принаймі в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда й баби, а й чоловік із жінкою зверталися один до одного на "Ви". Любов і повага до батьків, старших, як і працьовитість, релігійність у наших родинах виховували змалку. Слово батьків у родині було законом для дітей. Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все. Малим не завжди можна було слухати розмови дорослих, а тим паче втручатися в них.
А от у сім'ї Моцак, християнська етика посідає І місце. Поділіться будь ласка, як Біблія, Закони Божі допомагають виховувати дітей.
Кажуть, що виховувати дітей, треба ще з утроби матері. У сім'ї Білінських три донечки. Найстаршій 9 років, а дві менші відвідують садочок. Розкажіть будь ласка, як ви виховуєте своїх дітей у християнському дусі?
5. Батько і мати... Треба щоб кривди між них не було.
Звернемося до слів народної мудрості "Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти". Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню.
Звичайно всі батьки не хочуть мати поганих дітей. Але чи все ми робимо для того, щоб вони не були такими.
В одній із пісень Н.Яремчука є такі слова:
"Батько і мати - два сонця гарячих
Треба, щоб кривди між них не було"
Родинні чвари турбують і нервують дитину. Дитина в собі замикається і старається уникнути
Із дітьми проводила опитування на тему "Чи добре ми знаємо своїх батьків?"
На жаль більшість дітей краще знає мам, а ніж тат. Висновком цього є те, що діти більше часу знаходяться поруч із мамою. Це не означає, що тати так би мовити "відмовилися" від своїх дітей. На сьогоднішній день вони змушені виїхати за кордон, щоб їх прогодувати і одягти. А от виховання і навчання лежить на плечах мам.
Писали ми і твір на тему "Батьку милий, татку любий". Мене вразила дитяча відвертість. Одні діти пишуть, що люблять татуся за те, що вони заробляють для сім'ї грошей, купляють для них цукерки, іграшки. Інші - що хочуть бути схожими на своїх тат, майструвати як вони, бути сильними. А от одна учениця, у якої батьки за кордоном більше 2 років, написала: "Я свого тата дуже люблю, а от чи любить він мене, я не знаю. Він проміняв мене на маму, поїхав у слід за нею в Італію". Діти в такому віці, мабуть, ще не розуміють з якою метою їдуть батьки в далекі чужі краї. Вони тільки хочуть бачити поруч свою неньку і тата, вони хочуть не раз попеститися біля них, почути ніжних, ласкавих слів. У нашому класі є троє дітей, батьки, яких за кордоном. Не раз від них чула "Мама дзвонила. Я казала, мамо, не треба мені цукерок і іграшок, я хочу щоб ти приїхала".
Проводила і анонімне опитування.
1. запитання: "Я боюсь, щоб мої батьки" деякі діти дали відповідь: не сварились і не бились!
2. запитання: "Я хочу, щоб мої батьки зрозуміли..." що я їх люблю, боюся коли вони сваряться;
3. запитання: "Я хочу, щоб батьки вибачили мені що..." отримую погані оцінки, за погані вчинки і стверджують, що налагодять свої провини;
4. запитання: "Я хочу поговорити з батьками..." про навчання, поведінку мою, а є і дитина, яка хоче поговорити з батьками на тему "Кохання", а саме, як сказати дівчині, що я її люблю.
5. « запитання: "Я радію, коли мої батьки..." Одні радіють, коли їм щось купляють, інші, коли батьки разом і усміхнені, не сваряться. А ще інші коли батьки дзвонять з-за кордону.
6. запитання: "Я дякую своїм батькам за ..." А дякують вам, дорогі батьки, ваші дітки за те, що ви їх народили, виховали, любите. "Дякую своїм батькам за те, що вони мені подарували життя".
7.Тісна єдність сім'ї і школи – запорука гармонійного розвитку дитини
Сімейне виховання невідривне від школи. Школа виховує в дітях ті ж самі загальнолюдські цінності, що і сім'я. Ви індивідуально вчите дитину, школа вчить, як житии в колективі. А це так важко! Саме вшколі вони дізнаються про такі поняття як дружба, товаристність, та й кохання, мабуть, мабуть звідси починається.
Я щаслива, що мої вихованці живуть у благополучних сім'ях. Думаю, що в тісній єдності з вами сформуємо гармонійну людину.
Автор – Крупчак Тетяна Дмитрівна